- Я бачив як ви... Цілувалися... - повторив я, сміючись та насолоджуючись її зніяковілістю. - Ага! От я і скажу мамі!

Боягузлива Зіночка пильно подивилася на мене і, впевнившися, що я дійсно все знаю, в відчаї схопила мене за руку та пробурмотіла тремтячим шепотом:

- Петю, це низько... Я вас прошу, богу ради.. Будьте чоловіком... Не кажіть нікому... Порядні люди не шпіонять... Це низько.... Пршу вас...

Бідолаха боялася своєї матері, як вогню, - дами доброчинної та строгої, - це по-перше, по-друге, моє ухмиляючеся рило не могло не могло не опоганити її перше, чистеньке і поетичне кохання, а тому можете собі уявити стан її духу. По моїй милості вона не спала всю ніч і зранку явилася до чаю із сніми кругами під очима... Зустрічаючися після чаю з Сашком, я не витерпів, щоб не посміхнутися єхидно та не похвастати:
