- Ви, Тітонька, посидьте, - сказав їй господар, - а ми з дядечком потанцюємо Камаринського.

Федір Тимофійович в очікуванні, коли його змусять робити дурниці, стояв і байдуже поглядав по сторонам. Танцював він мляво, недбало, похмуро і видно було по його рухах, по хвості і по вусах, що він глибоко зневажав і натовп, і яскраве світло, і господаря, і себе... Протанцювавши свою порцію, він позіхнув і сів.

- Ну-с, Тітонька, - сказав господар, - спочатку ми з вами заспіваємо, а потім потанцюємо. Добре?

Він вийняв з кишені дудочку і заграв. Тітка, не виносячи музики, безспокійно засувалась на стільці і завила. З усіх сторін почувся рев і оплески. Господар вклонився і коли все стихло продовжував грати... Під час виконання однієї дуже високої ноти десь нагорі серед публіки хтось голосно ахнув.
