-- Да-ай! --говорить виючим басом Рябов; чутно, як тісниться його дихання, і відчувається, що він хотів би сказати багато чого, але не знаходить слів. -- Да-ай!

-- Ні, братці, і не просіть, -- зітхає Семен, сумно похитуючи головою. -- Не вводьте мене в гріх. Не дам я вам рушницю. Нема такої моди, щоб річ із застави виймати і грошей не платити. Та і до чого баловство? Йдіть собі з Богом!

Слинка витирає рукавом спітнівше обличчя і починає гаряче клястись і просити. Він хреститься, протягує до образу руки, призиває у свідки своїх покійних батька й матір, але Семен як і раніше дивиться смиренно на в'язку баранок і зітхає. В кінці кінців Ігнашка Рябов, що до того не рухався, поривисто підіймається і бухкає перед кабатчиком земний уклін, але і це не діє!

--Вдавись же ти моєю рушницею, сатана! -- говорить Слинка, кліпаючи обличчям і дригаючи плечима. -- Вдавись, холеро, розбійницька душе!
