Надія Пилипівна байдуже глянула на матір, встала і пройшлася з кутка в куток.

 - Вчора барометр піднімався, - сказала вона в задумі, - а сьогодні, кажуть, знову падає.

 Стара розклала карти в три довгі ряди і похитала головою.

 - Соскучилась?  - запитала вона, глянувши на дочку.

 - Звісно!

 - Ото ж бо я бачу.  Як не скучити?  Вже п'ятий день його немає.  Бувало, в травні, найбільше два дні, ну три, а тепер - жарт чи що?  - п'ятий день!  Я йому не дружина і то скучила.  А вчора, як сказали мені, що барометр піднімається, я для нього, для Олексія Степановича-то, веліла курчати зарізати і карасів почистити.  Любить він.  Покійний твій батько бачити риби не міг, а він любить.  Завжди з апетитом їсть.

 - У мене за нього серце болить, - сказала дочка.  - Нам нудно, але ж йому, мама, ще нудніше.
