"Я була поганою дівчинкою, Суді",- сказала Джонсі. "Щось змусило той останній листок залишитись там і показати мені наскільки слабкою я була. Воліти померти - це гріх. Чи не могла б ти тепер принести мені трохи супу і молока з дещицею портвейну, і - ні; принеси мені спершу люстерко, а потім уклади подушки біля мене, і я сяду та буду спостерігати як ти готуєш."

За годину вона сказала:

"Суді, я сподіваюсь одного дня намалювати залив Неаполя."

Доктор прийшов вдень, і Сью вийшла до холу вслід за ним.

"Шанси рівні", - мовив лікар, беручи тендітні тремтячі руки Сью до своїх. "Ви переможете з добрим лікуванням." А зараз мені потрібно розглянути інший випадок, вниз по сходам від вас. Берман його звуть - якийсь артист. Також пневмонія. Він старий, слабкий чоловік і напад дуже важкий. Безнайдійний випадок, але він лягає до госпіталю на днях, щоб почуватися більш комфортно.
