"Боб, чи це ти?" він спитав сумніваючись.

"Чи це ти, Джимме Веллсе?" закричав чоловік в дверях.

"Благослови мене Маріє!" вигукнув новоприбулий, схопивши своїми руками обидві руки іншого. "Це Боб, точно він. Я був впевнений, що знайду тебе тут, якщо ти ще живий. Так, так, так! -- двадцять років це довгий термін. Минуле відійшло, Боббе; я б хотів, щоб воно тривало, і ми могли б ще раз пообідати. Як захід обійшовся з тобою, старий чоловіче?"

"Дідько; він дав мені все, що я просив. Ти змінився, Джимме. Я думав ти був нищим, на дюйми два або три."

"Хе, я трохи виріс після двадцяти."

"В Нью-Йорку справи йдуть добре, Джимме?"
