Азазелло покинув терасу, і Воланд залишився один. Але самотність його не було тривалою. Почувся на плитах тераси стукіт кроків і жваві голоси, і перед Воландом постали Коров'єв і Бегемот. Але тепер примуса при товстунів не було, а навантажений він був іншими предметами. Так, під пахвою в нього був невеликий ландшафтик в золотій рамі, через руку був перекинутий кухарський, наполовину обгорілий халат, а в іншій руці він тримав цільну сьомгу в шкурі і з хвостом. Від Коров'єва і Бегемота несло гаром, рожа Бегемота була в сажі, а кепка наполовину обгоріла.

- Салют, пане, - прокричала невгамовна парочка, і Бегемот замахав сьомгою.

- Дуже гарні, - сказав Воланд.

- Пані, уявіть, - закричав збуджено і радісно Бегемот, - мене за мародера взяли!

- Судячи з принесеним тобою предметів, - відповів Воланд, поглядаючи на ландшафт, - ти і є мародер.
