Старовинний годинник в залі хрипко, точно застуджені, не б'ють, а кашляють рівно десять разів. В їдальню входить кухарка Анна і - бух господарю в ноги!

- Вибачте заради Христа, Павле Васильовичу! - каже вона, піднімаючись вся червона.

- Вибач і ти мене Христа заради, - відповідає Павло Васильович байдуже.

Анна тим же порядком підходить до решти членів сім'ї, падає в ноги і просить пробачення. Минає вона одну тільки Марківну, яку, як неблагородну, вважає недостойною поклоніння.

Проходить ще півгодини в тиші і спокої... «Нива» лежить вже на дивані, і Павло Васильович, піднявши вгору палець, читає напам'ять латинські вірші, які він вивчив колись в дитинстві. Стьопа дивиться на його палець з обручкою, слухає незрозумілу мову і дрімає; тре кулаками очі, а вони у нього ще більше злипаються.

- Піду спати... - каже він, потягуючись і позіхаючи.
