І повішав слухавку, негідник.

Що далі відбувалося в квартирі N 50, невідомо, але відомо, що відбувалось у Никанора Івановича. Зачинившись в себе у вбиральні на гачок, він витягнув з портфеля пачку, нав'язану перекладачем, і переконався в тому, що в ній чотириста рублів.  Цю пачку Никанор Іванович завернув в обривок газети і засунув у вентиляційний хід.

За п'ять хвилин засідач сидів жа столом в своїй маленькій їдальні. Наречена його принесла з кухні обережно нарізаний оселедець, густо посипаний зеленою цибулею. Никанор Іванович налив лафітничок, випив, налив другий випив, підхопив на вилку три шматка оселедцю... і в цей час подзвонили, а Палагія Антонівна внесла каструлю, що диміла, при одному погляді на яку можна було здогадатися, що в ній, в гущі вогняного борщу знаходиться те, за що смачнішого нічого нема в світі, – мозкова кістка.
