Абадонна стояв нерухомо.
- А можна, щоб він зняв окуляри на секунду? - спитала Маргарита, притискаючись до Воланда та вздрогуючи, але вже від допитливості.
- А ось цього не можна, - серйозно промовив Воланд та махнув рукою Абадонні, й того не стало. - Що ти хочеш сказати, Азазело?
- Месір, - відповів Азазело, - дозвольте мені сказати.  нас двоє сторонніх: красуня, яка пхикає та вмовляє, щоб її залишили при пані, та крім цього, з нею, перепрошую, її борів.
- Дивно ведуть себе красуні, - помітив Воланд.
- Це Наталя, Наталя! - вигукнула Маргарита.
- Ну, залишити при пані. А борів до кухарів!
- Зарізати? - злякано крикнула Маргарита, - помилуйте, месір, це Микола Іванович, нижній мешканець. Тут непорозуміння, вона, бачте, мазнула його кремом...
- Помилуйте! - сказав Воланд, - якого дідька та хто стане його різати? Нехай посидить разом з кухарями, ось і все! Не можу ж, погодьтеся, я його пустити у бальну залу!
