"Вас!" - він закричав! - "Чи ці люди у світі із їхньою дурістю померти через листки, які вони висаджують із змішаної  лози? Я не чув про таку річ! Ні, я не буду взірцем для твоїх дурнуватих відлюдників. Чому ти дозволяєш тим дурненьким справам прийти до її голови? Ахх... Бідна маленька Міс Йонсі."

"Вона дуже хвора і слабка" - сказала Сью, - " і гарячка залишила її мозок хворобливим та повним чудернацьких фантазій. Дуже добре, Містере Бехрмане, якщо Вам байдуже позувати мені, то не потрібно. Але я думаю, що Ви жахливий старий - старий фліббертигіббет".

"Ви проводите себе точно як жінка!" - закричав Бехрман. "Хто сказав, що я не позуватиму? Продовжуймо. Я прийду до Вас. Вже півгодини я намагаюся сказати Вам, що позуватиму! Боже! Це не таке те місце, де хтось, такий чудовий, як Міс Йонсі повинна лежати хвора. Одного дня, я намалюю шедевр і ми заберемося звідси геть. Боже! Так!"
