На мозаїчній підлозі біля фонтану вже було приготовано крісло і прокуратор, не дивлячись ні на кого, сів в нього і протягнув руки в сторону.
Секретар шанобливо вклав в цю руку шматок пергаменту. Не втримавшись від болючої гримаси, прокуратор скосо, бігло прогулянка написане, повернув пергамент секретарю і з важкість промовив:
- Підслідний з Галілеї? До тетрарха справу надсилали?
- Так, прокуратор, - відповів секретар.
- І що ж він?
- Він відмовився дати висновок по справі і смертний вирок Сінедріона направив на ваше затвердження, - пояснив секретар.
Прокуратор смикнув щокою і тихо промовив:
- Приведіть обвинуваченого.
І тут же з площадки саду під колони на балкон двоє легіонерів привели та поставили перед кріслом прокуратора людину років двадцяти семи. Ця людина була одягнена в старенький й розірваний хітон. Голова його була прикрита білою пов'язкою з ремінцем навколо лоба, а руки зв'язані за спиною. Під лівим оком у людини був великий синяк, в кутику рта - садно із запеченою кров'ю. Прибулий з тривоною цікавістю дивився на прокуратора.
