Моє улюбленне місто — Коктебель. Насправді, я була там лише три рази, але кожен із них мені здавалося, що я нарешті вдома. Хоча я не хотіла б там жити постійно — це дім для душі, а не для тіла. Зазвичай я зупинялася у готелі, що називається "Будинок письменника", не знаю, чи справді це колись був будинок письменника, чи це просто поетична назва, але мені там подобалося. Ходила до справжнього будинку письменника — дачі Максимільяна Волошина. До речі, кажуть, що на відомій горі Кара-Даг з певного ракурсу можна побачити його профіль. Я бачила. Чи бачила моя уява. Але це вражає. Пишу цей текст і сумно, бо не знаю, коли знову побачимось з Коктебелем.
