Потім Єфрем довго стояв перед своїм чином і молився. Лягаючи на лаві спати, він глибоко зітхнув і промовив ніби знічев'я:

- недоладності ти ... Якийсь ти такий, бог тебе знає ...

- А що?

- А то ... На справжню людину не схожий ... Зуби скалиш, верзеш недолуге, та ось з арештантським йдеш ...

- Чи легко справу! В арештантському, буває, і хороші панове сидять ... арештантські, брат, це нічого, дріб'язкова справа, хоч цілий рік сидіти можу, а ось якщо острог, то біда. Сказати по правді, я вже разів зо три в острозі сидів, і немає того тижня, щоб мене в волості не бився ... озлобився все, прокляті ... Збирається суспільство в Сибір заслати. [46] Уже й вирок такий склали.

- Стало бути, хороший!

- А мені що? І в Сибіру люди живуть.

- Батько і мати щось у тебе є?
