В чому роль культурної інституції? Питання, яке блукає, коли позаду швидка подорож Римом, Флоренцією, Міланом. І воно здається дуже доречним контексті останніх розмов про ідентичність. Коли немає на що опертися і одразу отримати пруф оф концепт - розмова про ідентичність лише демагогія. Так, дискутувати треба, але й треба створювати умови, в яких може виникати нове - нові форми, смисли, концепти, які втілюються у фізичному. Чіплятися за минуле - шлях в нікуди, отримаємо шароварщину і рушнички. Повністю відмовлятися від нього - теж не варіант, бо лише в поліфонії голосів і з орієнтацію на базові цінності людського життя можна відслідковувати тяглість прогресу. Це якшо оглядатися на неймовірні експерименти авангардистів та модерністів 20-х років минулого століття і весь той поступ, що відбувся в українському кіно, літературі, образотворчоіму мистецтві, скульптурі.. А потім всіх тих, хто його робив, втопили у крові. Історія навчила, що ідеологія, політика партії, сліпа віра і созданія нового чєловєка через заперечення інших - не працює.  Ті ж ризики несе - радикальний націоналізм.

Але повернімося до культурних інституцій, які називають себе сучасними. Що ж вони комунікують?


MACRO - музей сучасного мистецтва, який ще називає себе центром сучасних культур. Сама будівля є гарним прикладом сучасної архітектури, що пропонує нелінійний досвід і багатофункціональність, з однією великою виставковою зоною і рядом невеликих кімнат, та доступним для прогулянок дахом. Всередині  холу знаходиться чевоний великий багатогранник, який є будівлею в будівлі. У його внутрішньому просторі якраз відбувалася лекція, італійською, тому не знайшлося енергії вникати, про що мова. А нагорі ще одна зона, яку теж можна адаптувати під різні потреби - від презентацій до компактних перфомансів. Жінка читала, я танцювала, і ніхто нікому не заважав) Цікаво, що MACRO заснована структурною одиницею (entity), яка знаходиться в управлінні міста Рим. Ця інституція комунікує себе і як ком’юніті-центр, і як місце для діалогу між мистецтвом та наукою, як експериментальний та освітній майданчик, і місце зустрічі «найцікавіших» організацій, що працюють в Римі, Італії та за кордоном. Окремий акцент на тому, щоб будувати «мережу» та «систему». Місце відчувається дуже демократичним, де немає наглядачів в кожній зоні і безкоштовний вхід, можна інтуїтивно рухатися  і натрапляти на людей, що заклопотані чимось - підготовкою до якогось проєкту, розмальовуванням дерев’яних стовпів-обелісків, колежуванням стін.

Такі простори, здаються, життєвонеобхідними для Риму, аби не зависати в минулому,  з його великими римсько-імперськими символами.
