Від страху, злості та сорому він заціпенів...Що тепер робити? Що скаже дружина, якщо дізнається? Що скажуть товариші по службі? Його превосходність напевно поплеще його тепер по животу, фиркне і скаже: «Вітаю ... Хе-хе-хе ... Сивина в бороду, а біс у ребро ... пустун, Семен Ерастович!» Все дачне селище дізнається тепер його таємницю, і, певне, шановні матері сімейств відмовлять йому від дому. Про підкидьок друкують у всіх газетах, і таким чином смиренне ім'я Мігуєва пронесеться по всій Росії ...

Середнє вікно дачі було відкрито, і виразно чулося з нього, як Анна Пилипівна, дружина Мігуева, збирала стіл до вечері; у дворі, зараз же за воротами, двірник Єрмолай жалісно побринькував на балалайці...Варто немовляті тільки прокинутись і запищати, і тайна була б виявлена. Мігуєв відчув непереборне бажання торопитись.

-Скоріше, скоріше...- бормотав він. - В цю ж хвилину, поки ніхто не бачить, Занесу його куди-небудь, покладу на чужий ганок...
