Двері розчинилися, і розпатлана, нага, але вже без будь-яких ознак хмелю жінка з несамовитими очима вбігла в кімнату і простягла руки до Маргарити, а та сказала велично:

 - Тебе прощають.  Не будуть більше подавати хустку.

 Почувся крик Фріди, вона впала на підлогу долілиць і простяглася хрестом перед Маргаритою.  Воланд махнув рукою, і Фріда пропала з очей.

 - Дякую вам, прощайте, - сказала Маргарита і піднялася.

 - Ну що ж, Бегемот, - заговорив Воланд - не будемо наживатися на вчинку непрактичної людини в святкову ніч, - він повернувся до Маргарити, - тож, це не береться до уваги, я ж нічого не робив.  Що ви хочете для себе?

 Запала мовчанка, і перервав його Коров'єв, який прошепотів у вухо Маргариті:

 - Алмазна донна, на цей раз раджу вам бути порозсудливішою!  А то ж фортуна може й вислизнути!

 - Я хочу, щоб мені зараз же, цієї секунди, повернули мого коханця, майстра, - сказала Маргарита, і обличчя її спотворилося судомою.
