Він чекав близько двадцяти хвилин, в тоді високий чоловік в довгому пальто з коміром, піднятим до вух, поспішив наскрізь з протилежної сторони вулиці. Він йшов прямо до чоловіка, який очікував
«Це ти, Бобе?», - спитав він, сумніваючись.
«Це ти, Джимі Велсе?»,- прокричав чоловік в дверях.
«Боже милостивий!» зкрикнув новоприбулець, охоплюючи руки інших своїми. «Це Боб, точно. Я був певен, що знайду тебе тут, якщо ти ще досі в живих. Добре, добре, добре! Двадцять років - великий термін. Старий добрий Боб; я б хотів, щоб це продовжилось і ми б ще раз повечеряли там. Як з тобою обходився  захід, старий друже?»
