- Куди ж іти?

- По ваші селянськи справи найголовніший і до цього приставлений неодмінний член[22]. До нього йди. Пан Сіньооков.

- Це що в Золотові?

- Ну так, у Золотові. Він у нас головний. Якщо ваших справ стосовно, то проти нього навіть виправник не має повного права.

-Далеко, брате, іти!.. Чай,верств п'ятнадцять, може ще й більше.

- Хто потребує, той і сто верств пройде.

-І це правда...Прошення йому надати може..?

- Там дізнаєшся. Як прошення, писарь тобі швидко напише. Неодмінний член має пісаря.

Розлучившись із дідом, Кирило постояв посеред площі, подумав і пішов зворот із міста. Він вирішив сходити до Золотова.

Днів через п'ять, повертаючись після  приймання хворих до себе на квартиру, лікарь знову побачив у себе на дворі Кирила. Цього разу хлопець був не сам, а з якимось тонким, і дуже блідим дідом, що безперестанно кивав головою, як маятником, і цьомкав губами.
