Кентуріон витягнув із одного з двох чохлів на поясі брудного хлібного ножа і подав його прокураторові, а сам пішов.
-А в кого взяв ножа?
- У хлібній крамничці біля Хевронських воріт, як входиш у місто, одразу ж наліво.
-Пілат подивився на широке лезо, чомусь перевірив пальцем, чи гострий ніж, і сказав:
-Щодо ножа не хвилюйся, ніж повернуть у крамничку. А тепер мені потрібне друге: покажи хартію, котру ти носиш із собою, і де записані слова Єшуа.
Левій з ненавистю подивився на Пілата й посміхнувся настільки недоброю посмішкою, що обличчя його спотворилось повністю.
-Усе хочете відняти? І останнє, що маю? - запитав він.
-Я не сказав тобі віддай, - відповів Пілат, - я сказав покажи.
Левій порився за пазухою й витягнув сувій пергаменту. Пілат узяв його, розгорнув, розстелив поміж вогнів і, жмурячись, почав вивчати малорозбірливі чорнильні знаки. Важко було зрозуміти ці криві рядки, і Пілат морщився та схилявся до самого пергамента, водив пальцем по рядкам. Йому вдалося усе ж таки розібрати, що написане являє собою незв'язний ланцюжок якихось висловів, якихось дат, господарських нотаток і поетичних уривків. Дещо Пілат прочитав: "Смерті немає... Учора ми їли солодкі весняні баккуроти.
