Анушка заховала знахідку під пахвою, схопила бідон і вже планувала прослизнути назад у квартиру, відклавши свою подорож у місто, як перед нею виріс, дідько його знає звідки з'явившись, той самий з білим торсом без піджака і тихо зашепотів:
- Давай підкову та серветочку.
- Яку таку підкову-серветочку? - запитала Анушка, доволі вміло прикидаючись, - жодної серветочки я не знаю. Ви що, громадянине, п'яний?
Білогрудий міцними, мов поручні автобуса, і так само холодними пальцями, нічого більш не говорячи, стиснув горло Аннушки так, що цілковито зупинив весь доступ повітря у її груди. Бідон вирвався з рук Аннушки на підлогу. Потримавши деякий час Аннушку без повітря, безпіджачний іноземець зняв пальці з її шиї. Ковтнувши повітря, Аннушка посміхнулася.
- Ах, підковку, - заговорила вона, - секунду! Так це ваша підковка? А я дивлюся, лежить у серветочці... Я навмисне прибрала, щоб ніхто не підняв, а потім шукай вітру в полі!
