-Покликати портье, нехай Петро Олександрович виведе її
-Ні, ні!- злякався Кістунов.- вона крику здійме, а в цьому домі багато квартир, а про нас бой зна що подумають. Ну ви, дорогенький, Як-небудь намагайтесь пояснити їй. Через хвилину знов почулось мугикання Олексія Миколайовича. Пройшла чверть години, а на заміну його басу задзинчав сипий тенерок бухгалтера.
-Чудово, підступна! - обурився Кістунов, нервово дригаючи плечами. Дурненька наче сідий мерин, дідько її б побрав. Здається в мене знов подагра розігралась. Знов мігрень.
В сусідній кімнаті знесилений Олексій Миколайович нарешті постукав пальцем по столу потім собі по лобі.
-Одним словом у вас на плечах не голова,- сказав він,- а ось що
-Ну нічого нічого, образилась стара. Своїй жінці постукай. Скважина. Не дуже то рукам волю давай
