І, потворив декілька раз слово «Тітка», він вийшов. Каштанка сіла і почала спостерігати. Кіт нерухомо сів на матрасик і робив вигляд, що спить. Гусь, витягуючи шию і  тупцюючи на одному місці, продовжував говорити про щось швидко і гаряче. Мабуть, це був дуже розумний гусь;  після кожної довгої тиради він кожен раз здивовано задкував і робив вигляд , що захоплюється своєю промовою... Послухавши його і відповів йому «рррр...», Каштанка почала обнюхувати кути. В одному із кутів стояло маленьке коритце, в якому вона побачила мочений горіх і розмоклі житні кірки – і почала їсти. Гусь взагалі не обідився, що незнайома собака їсть його корм, а навпаки, заговорив ще гарячіше і, щоб не показувати свою довіру, сам підійшов до коритця в з‘їв декілька горошинок.
