- Не рахував, не знаю. Народ й мідь кладе, й срібло, а скільки - мені не бачити.

- А папірці кладуть?

- Які більш благородні, панове й купці, ті й папірці подають.

- Що ж? Папірці в чашці тримаєш?

- Ні, навіщо? Папірець м'який, він потреться... На грудях тримаю...

- А багато назбирав папірцями?

- Та рублів з двадцять шість назбирав.

- 26 карбованців! - сказав Кузьма та знизав плечима. - У нас в Качаброві, спитай кого хочеш, будували церкву, так за одні плати було віддано три тисячі - во! Твоїх грошей і на цвяхи не вистачить! В нинішній час 26 карбованців - раз плюнути!.. Нині, брат, купиш чай півтора карбованці за фунт і пити не станеш... Зараз он, гляди, я курю табак... Мені він годиться, тому я мужик, проста людина, а якщо якому-небудь офіцеру чи студенту...

Кузьма раптом сплеснув руками та продовжив посміхаючись:
