Маргарита під столом штовхнула ногою Майстра.

- З великим задоволенням, - відповів майстер, вивчаючи Азазелло, а той продовжував:

-Ми сподіваємося, що і Маргарита Миколаївна не відмовиться від цього?

- Я ж то, мабуть, відмовлюся, - сказала Маргарита, і знову її нога проїхалася по нозі майстра.

- Чудова річ! - вигукнув Азазелло, - от це я люблю. Один-два і готово! Не то, що тоді в Олександрівсьокму саду.

- Йо, не нагадуйте мені, Азазело! Я була дурна тоді. Та, між іншим, мене і не можна обвинувачувати за це - бо не кожного дня зустрічаєшся з нечистою силою!

- Ще б, - підтверджував Азазело, - якщо б кожного дня, це було б приємно!

- Мені самій подобається швидкість, - казала Маргарита заведено, - подобається швидкість та оголеність. Як із маузера - раз! Ох, як він стріляє, - вигукнула Маргарита, звертаючись до майстра, - сімка під подушкою, і будь-яке очко... - Маргарита починала п'яніти, від чого очі в неі розгорілися.
