Настало мовчання. Стичкін почав голосно сморкатися, а сваха розчервонілася та, соромливо глядячи на нього, запитала:
-А ви скільки отримуєте. Микола Миколайович?
- Я? Сімдесят рублів, не рахуючи нагороджень... Окрім того, ми маємо дохід від стеарінових свічей та зайців.
-Мисливством займаєтесь?
-Ні, зайцями в нас називаються безквіткові пасажири.
Пройшла ще хвилина в мовчанні. Стичкін піднявся та у хвилюванні заходив по кімнаті.
-Мені молодої жінки не треба,-сказав він,- Я людина літня, і мені потріба, котра така... нібито як ви...солідна...і нібито вашої комплекції
- Бозна що ви говорите...-захіхікала сваха, прикриваючи хусткою своє багрове обличчя.
- Що ж тут довго думати? Ви мені по серцю та для мене ви підходите у віших якостях. Людина я позитивна, твереза та, якщо вам подобаюсь, то...що ж краще? Дозвольте вам зробити пропозицію!
