Падала холодна мілка мряка, й непевні поодинокі пориви перетворилися на постійний натиск вітру. Ті пару людей в цьому кварталі, яким не пощастило добиратися пішки, мовчки поспішали, піднявши вище комір та заховавши руки до кишень. А у дверях магазину обладнання чоловік, що пройшов тисячу миль для цієї зустрічі, непевної майже до абсурду, з другом свого дитинства, курив сигару та чекав.

Він чекав близько двадцяти хвилин, коли високий чоловік у довгому пальто, з комірцем піднятим під самі вуха, поспіхом перейшов з протилежного краю вулиці. Він попрямував прямо до того, хто очікував.

"Боб? Ти?", - він спитав, з сумнівом

"Джиммі Уеллс, кого я бачу!", - закричав чоловік у дверях
