"Суді, я була поганою дівчинкою," сказала Джонсі. "Щось змусило той останній листочок ще висіти, щоб показати мені наскільки поганою я була. Це гріх хотіти померти. Ти можеш принести мені трішки бульйону та молока з протвейном. А ні, принеси мені спочатку дзеркальце та постав ще подушки мені під спину, я сидітиму і дивитимуся як ти готуєш."

Годиною пізніше вона сказала:

"Суді, я сподіваюся, що колись зможу намалювати Неаполітанський залив."

Лікар приходив в обід і Сью мала нагоду вийти в коридор коли він йшов.

"Рівні шанси," сказав лікар, беручи в свої долоні худу та тримтячу руку Сью. "З хорошим доглядом ти переможеш." А зараз мені треба йти вниз до іншого пацієнта. Його звати Берман, я думаю він -- художник. у нього теж пневмонія. Він є старим, слабким чоловіком, і хвороба протікає в нього важко. Я думаю у нього немає шансів, та ми госпіталізуємо його сьогодні, щоб йому було комфортніше."
