– Боже мій! - каже він із стогоном - невже Ви не взмозі нанести та натерти, або зробити щось інше?
Я беру свій капелюх, і рушаю до дверей.
– То Ви нікуди не йдете, докторе? - питає мер міста, випускаючи із себе виття - Ви нікуди не підете й не збирайтеся залишити мене тут померти у цій обшарпаній халупі, невже це так?
– Це звичайна людяність, доктор Ей - сказав містер Біддл - Моїм зобов’язанням є допомогти міському голові запобігти пагіну від людини, яка пізнала такого ж лиха, що і Він.
– Доктор Ей, Ви обов´язково проб’єтесь крізь ці труднощі, завдяки власним зусиллям.
Потім я повертаюся до ліжка, і відкидаю свої довгі пасма назад.
– Пане мер - кажу я - на Вас є лише одна надія. Наркотики Вам не принесуть ніякої користі. Але є найбільш потужний засіб, хоча такого роду ліки також сильні.
