Він підійшов до ріки. Перед ним біліли генеральська купальня та простирадла, які висіли на перилах мостику... Він зійшов на мостик, постояв і без всякої потреби доторкнутися до простирадла. Простирадло виявилось шуршавим та холодним. Він поглянув вниз на воду... Річка бігла швидко і ледве чутно журчала біля стін купальні. Червоний місяць відображався біля лівого берега; маленькі хвилі бігли по його відображенню, розтягували його, розривали на частини и, здавалося, хотіли віднести...

"Як безглуздо! Як безглуздо! - думав Рябович, дивлячись на воду. -  Як це все нерозумно!"

Тепер, коли він нічого не чекав, історія з поцілунком, його нетерпіння, незрозумілі надії і розчарування видавалася йому в ясному світі. Йому вже не здавалось дивним, що він не дочекався генеральського верхового і що ніколи не побачить ту, що випадково поцілувала його замість іншого; навпаки, було б дивно, якби він побачив її...
