Так, без сумнівів, це був головний. Він сів на табурет, а всі інші залишились стояти.
-Лікар Стравінський, - представився сидячий Івану і поглянув на нього дружелюбно.
- Ось, Олександр Миколайович, - неголосно сказав хтось з охайною борідкою і подав головному наскрізь списаний Іванів лист.
"Ціле діло зшили! " - подумав Іван. А головний звичними очима пробіг лист, пробормотав: "Угу, угу.." і обмінявся з навколишніми кількома фразами на маловідомій мові.
"І по-латині, як Пілат, каже.." - сумно подумав Іван. Тут одне слово змусило його сполохатись і це було слово "шизофренія" - на жаль, вже вчора промовлене проклятим іноземцем на Патріарших прудах, а сьогодні повторене тут професором Стравінським.
" І ти це знав!* - стривожено подумав Іван.
Головний, швидше за все, поставив собі за правило погоджуватись зі всім і радіти усьому, що б не казали йому оточення і виражав це словами " Чудово, чудово...".
