"Вибачте, - сказав я. - Але я не думаю, що ви знайдете Йолнеса".

Таксі зупинилось перед однією з найгарніших резіденцій на вулиці. Перед будинком ходив вгору-вниз чоловік із довгими рудими вусами, на відвороті пальто якого був значок детектива. Зараз і потім чоловік підвине вуса, щоб виерки своє обличчя, і тоді я впізнаю в мить добре знацомі риси відомого нью йоркського детектива. Джолнес пильно стежив за дверима та вікнами будинку.

"Добре, доктор", сказав Найт, не в змозі придушити ноту тріумфу в його голосі, "ти бачив?"

"Це неймовірно. Неймовірно!" Я не міг не вигукнути, коли наше таксі стартувало у зворотному напрямку. "Але як ти це зробив? Яким процесом індукції ..."
