Так, слідує відмітити першу дивину цього травневого вечора. Не тільки біля будочки, але й на всій алеї, паралельній Малій Бронной вулиці, не виявилося ні одної людини. В той час, коли вже, здається, й сил не має дихати, коли сонце, розжаривши Москву, в сухім тумані валилось кудись за Садове кільце,-ніхто не прийшов під липу, ніхто не сів на лавочку,порожня була алеєя

-Дайте нарзану,-попросив Берліоз

-Нарзану немає,- відповіла жінка у будочці и чомусь образилась

- Пиво є?- осиплим голосом поцікавився бездомний

- Пиво привезуть на вечір, - відповіла жінка.

-А що є? - запитав Берлиоз

- Абрикосова, тільки тепла, - сказала жінка

- Ну давайте, давайте, давайте!..

Абрикосова дала рясну жовту піну, і у повітрі запахло перукарнею. Напившись, літератори негайно почали гукати, розрахувались и всілися на лавку обличчям до пруду і спиною до Бронной
