Маргарита відкинула шторку і влетіла у вікно.

-Я боюсь, - повторив хлопчик і задрижав.

-Не бійся, не бійся, мій маленький, - сказала Маргарита, намагаючись пом'якшити свій охриплий під вітром, злочинний голос, - це хлопчаки скло били.

-З рогатки? - спитав хлопчик, перестаючи дрижати.

-З рогатки, з рогатки, - підтвердила Маргарита, а ти спи!

-Це Ситник, - сказав хлопчик, - у нього є рогатка.

-Ну, звісно, він!

Хлопчик подивився лукаво кудись в сторону і запитав:

-А ти де, тітко?

-А мене нема, - сказала Маргарита, - я тобі снюсь.

-Я так і думав, - сказав хлопчик.

-Ти лягай, - наказала Маргарита, - підклади руку під щоку, а я тобі буду снитись.

-Ну снись, снись, - погодився хлопчик і негайно ліг і руку поклав під щоку.

-Я тобі сказку розкажу, - заговорила Маргарита і поклала розпалену руку на стрижену голову, - була на світі одна тітка. І у неї не було дітей, і щастя теж взагалі не було. І от вона спочатку багато плакала, а потім стала зла... - Маргарита замовкла, зняла руку - хлопчик спав.
