Однак довше затримуватися в передній було незручно, і Стьопа тут же склав план: усіма мірами приховати свою неймовірну забудькуватість, а зараз першим боргом хитро випитати в іноземця, що він, власне, намірений сьогодні показувати у ввіреному Степі Вар'єте?

Тут Стьопа повернувся від апарату і в дзеркалі, що поміщалося в передній, давно не витираємому лінивою Грунею, чітко побачив якогось дивного суб'єкта – довгого, як жердь, і в пенсні (ах, якби тут був Іван Миколайович! Він би впізнав цього суб'єкта відразу!) А той відбився і в той же момент зник. Стьопа у тривозі глибше заглянув у передню, і вдруге його гойдануло, бо у дзеркалі пройшов здоровенний чорний кіт і також зник.

У Стьопи обірвалося серце, він похитнувся.
 "Що ж це таке? - подумав він, - чи не схожу я часом з розуму? Відки ж ці відображення?!" - він заглянув у передню та злякано закричав:
