Через п'ять хвилин бармен був перев'язаний марлею, дізнався, що найкращими спеціалістами по хворобі печінки є професори Бернадський та Кузьмін, спитав, хто ближче загорівся від радості, коли дізнався, що Кузьмін живе буквально через вулицю в маленькому біленькому особнячку. Приміщення було старе, але дуже-дуже затишне. Запам'яталалося бармену,  перше, що він побачив, стареньку няньку, яка хотіла взяти його шляпу, але так, як шляпи в нього не було, то нянька, жуючи пустим ротом, кудись пішла.

Замість неї опинилася біля дзеркала, здається, під якоюсь аркою, жінка середнього віку і тут же сказала, що можна записатися на дев'ятнадцяте, не раніше. Бармен одразу ж усвідомив, у чому спасіння. Заглянув зникаючим поглядом за арку, десь у якісь явній передні , чекали три людини, він шепнув:
