Ось в цьому лісочку, що за балкою, сталась, пане, історія. МІй покійний татечко, цартсво їм небесне, везли до пана п'ятсот цілковитих грошей; тоді наші і шепелівські чоловіки знімали у пана в оренду землю, так татечко везли гроші за пів року. Людина вони були богобоязливий, письмо читали, и щоб прорахувати кого або образити чи скажем .... обжулити - це не дай бог і чоловіки їх дуже обожнювали, і коли потрібно було кого в місто послати - по керівництву, або з грішми, то їх посилали. Були вони віиділяює зі звичного, але не в обіду сказати, сиділа в них малодушевна фантазія. Любили вони муху пришибити. Бувало, попри кабак апроїхати нема змоги: зайдуть, вип'юь стаканчик - і забери ти моє горе! Знали вони за свою цю слабкість і, коли громадські гроші возили, то, щоб не заснути або раптом не упустити, завчасно брали з собою мене і сестричку Анютку
