Як ви смієте говорити мені це? - запитав тихо Абогін, і його обличчя знову застрибала і на цей раз вже ясно від гніву.

- Ні, як ви, знаючи, що у мене горе, сміли привезти мене сюди вислуховувати непристойності? - крикнув доктор і знову стукнув кулаком по столу. - Хто вам дав право так знущатися над чужим горем?

- Ви з глузду з'їхали! - крикнув Абогін. - Чи не великодушно! Я сам глибоко нещасливий і ... і ...

- Нещасливий, - презирливо посміхнувся доктор. - Не чіпайте цього слова, воно вас не стосується. Шалапути, які не знаходять грошей під вексель, теж називають себе нещасними. Каплун, якого тисне зайвий жир, теж нещасливий. Нікчемні люди!

- Шановний добродію, ви забуваєтесь! - заверещав Абогін. - За такі слова ... б'ють! Розумієте?

Абогін квапливо поліз в бічну кишеню, витягнув звідти гаманець і, діставши два папірці, жбурнув їх на стіл.
