-Такий проклятий мороз, що гірше собаки всякого! - продовжував він говорити, посміхаючись на все обличчя. -Суща кара!
-Це неймовірно, - сказав губернатор. -Мороз зміцнює людину, бадьорить.
-Хоча й неймовірно, але краще б його зовсім не було, - сказав голова, утираючи червоною хусткою свою клиновидну борідку. -Бог із ним! Я так розумію, ваша величність, господь у якості покарання нам його посилає, мороз же. Улітку грішимо, а взимку караємось... так!
Єгор Іванович швидко озирнувся та сплеснув руками.
-А де же, це саме... чим грітись же? - запитав він, налякано дивлячись то на губернатора, то на архієрея. -Ваша величність! Владико святий! Чай, і мадами змерзли! Треба що-небудь! Так неможливо!
Усі замахали руками, стали говорити, що вони приїхали на каток не для того, щоб грітися, але голова, нікого не слухаючи, відчинив двері та закивав комусь із зігнутим у гак пальцем. До нього підбігли артільник та пожежник.
