Навіщо йти додому? - запитав він у себе. - Ідея, але чи донесу я цей візок? Величезна, проклята. Творог та квіти до біса.
Він піднів візок, але в той момент згадав, що  поки дідйде додому, візок встигне намочитись  5 разів.
- Ну, загадка!  - посміхається він. - Попи, вода за шию потекла... Ехх Промок, п‘яний, перевізчика немає... не хватає лише, щоб чоловік вибіг на вулицю і відгамселив мене палицею. Але що ж робити?
Не можна залишатись тут до ранку та і сукня зіпсується. Ось що .. Я зателефоную ще раз  і передем Дюняші речі, а сам піду додому.
Жирков,  обережнл зателефонував. Через хвилину за дверима було чути кроки і в замковій дирці маякнуво світло.

- Хто тут? - запитав  захриплий чоловічий голос з не російським акцентом.
«Попи, повинно бути чоловік, - розмірковував Жирков. - Потрібно збрехати що-небудь...»
