Очікуючи на сухий діловий прийом, він боязко ввійшов до Кузнєцових, дивився спідлоба і сором'язливо смикав власну борідку. Старий спершу супив чоло, не розуміючи, навіщо це молодій людині і його статистиці могла знадобитись земська управа, але коли той вельми просторово пояснив, що таке статистичний матеріал і де він збирається, Гаврило Петрович пожвавився, посміхнувся, і з дитячою цікавістю заглянув до його зшитків. Ввечері того ж дня Іван Олексійович уже сидів у Кузнєцових на вечері і, спостерігаючи за спокійними обличчями й лінивими рухами своїх нових знайомих, відчував у власному тілі солодку дрімотну лінь, коли хочеться спати, потягуватися, посміхатися. А нові знайомі розглядали його з усією благодушністю і питали, чи живі в нього батько й мати, скільки він отримує на місяць, чи часто відвідує театри...
