Охоронець доторком відчиняє ворітця, виводить мандрівника за рукав і каже:

- Тут і кінець цвинтарю. Тепер іди все полем і полем, допоки НЕ упрешся в казенну дорогу. Тільки зараз тут межовий рів буде, не впади... А вийдеш на дорогу, візьми вправо і так до самого млина...

- О-хо-хо-х-х... - зітхає мандрівник, помовчавши. - А я тепер так міркую, що мені нема чого на Мітрієвський млин іти... Якого дідька я туди піду? Я краще, пане, тут з тобою постою...

- Навіщо тобі зі мною стояти?

- А так... з тобою веселіше...

- Теж маєш, знайшов собі веселуна! Мандрівник ти, а бачу, любиш жарти жартувати...

- Відомо, люблю! - каже перехожий, хрипко хихикаючи. - Ах ти, милий мій, любий! Бувай, довго тепер будеш згадувати мандрівника!

- Навіщо тебе згадувати?

- Та таке, обійшов я тебе спритно... Невже я мандрівник? Я зовсім не мандрівник.
