Зелений...

Колір довірливих дерев, що стають балакучими наодинці з пустотливим вітром; молодого листя, блукаючого у вальсі, коли мрійлива осінь приносить свою строкату бадьорість. Це колір щасливої ​​весни, зарученої з літом, що після розлуки з зимою, такою холодною і суворою, нарешті заграло найтеплішими барвами...

Зелениться дружба, так по-зеленому радісно відлунюють обійми, луна зеленоока музика світу з усіма його тонкощами й переливами.

Щоб пізнати це звучання, доторкніться до всього, милого серцю: подумки чи наяву занурте пальці в хутро улюбленого ведмедика, ніжної киці, м'яке волоссячко друзів під зимовими шапками, пізнайте тепло долоньок най-най-найрідніших... Приємне відчуття спокою та піднесеності огортатиме вас все міцніше - з кожним новим дотиком так хороше і трепетно - щоразу, як вперше...

Любий світе, зелений - колір ласки й турботи у твоїх очах, які так мило дивляться на мене, освітлюючи все моє єство і ділячись зі мною вічним полум’ям... і я наповнююся справжнім щастячком, безмежною вдячністю за дар життя і любові, що були до нас, плекаються з нами та існуватимуть вічно.
