А що трапляється, якщо будити тварину під час повільного сну? Виявилось, що майже нічого. В перші дні після початку експерименту, починається адаптація мозку до нових умов, поведінка піддослідної тварини стає млявою і дезорієнтованою. А після, мозок ніби звикає: різні ділянки мозку починають спати в різний час, і сама фаза повільного сну стає коротша. Повільний сон розбивається на короткі відрізки, і його учасники сплять по черзі. Тому, для тварини смертельним  все-таки  є позбавлення швидкого сну, а не повільного.
3. В дослідах із позбавленням сну, як швидкого, так і повільного, тваринам робили найрізноманітніші аналізи. Ніяких видимих змін не було. Єдине, що вдалося знайти - різке збільшення вірусів і бактерій у крові тварин, померлих під час примусового неспання. Так як цей симптом зустрічався у всіх піддослідних тваринах, то з’явились припущення, що під час сну проходить налаштування імунної системи організму. Якщо не спати, то імунна система виходить з ладу і припиняє боротьбу з безліччю зовнішніми реагентами: шкідливими речовинами і мікроорганізмами. Однак, ця гіпотеза справедливо критикується. Адже смерть наступає не від тієї, чи іншої хвороби - це вчені могли б миттєво виявити. Вцілому, ослаблення імунної системи напевно грає роль, просто це одна з численних реакцій організму на безсоння, але не причина його загибелі.
Інша гіпотеза пов’язує швидкий сон з еволюцією теплокровності у тварин. Прихильники гіпотези покладаються на те, що парадоксальний сон існує тільки у теплокровних тварин - ссавців і птахів, а у інших не знайдений. Справді, під час парадоксального сну температура мозку трохи знижується. Це означає, що парадоксальний сон оберігає мозок від перегріву. Так само діють системи охолодження сучасних комп’ютерних процесорів: ті теж не можуть працювати без вентиляторів, так званих кулерів, і чим потужніший комп’ютер, тим сильніший повинен бути кулер. Проте, і ця гіпотеза має свої обмеження - дійсно важко повірити, що такий важкий і активний процес виник тільки для охолодження мозку.
4. Цікаві експерименти по визначенню функцій повільного сну поставлені в останні три роки в Московському університеті ім. А. Н. Северцова, Н.І. Пигаревим. Кішці вживили у мозок електроди, які дозволяють виміряти електричний потенціал стовбурових, і кортикальних відділів мозку. Водночас, виміряли і електричний потенціал різних внутрішніх органів. Виявилось, що під час повільного сну імпульси м’язів шлунку співпадають з імпульсами групи клітин лобової частини кори. Цей відділ в нормі відповідає за переробку сигналів від сенсорних систем, в основному обробляє глядацьку інформацію. Результати експериментів означають, що під час повільного сну стимули від рецепторів сенсорних систем перестають поступати в лобові частки, зате туди починають поступати сигнали від травної системи. Виходить, що лобові частки мозку під час сну відмовляються від своєї звичайної роботи і перемикаються на обробку сигналів від внутрішніх органів. Виявляється, вночі наш мозок займається не зовнішнім світом, а нашим внутрішнім влаштуванням. Досліди Н. І. Пигарева повторені на кішках, і на мавпах, американськими та іспанськими спеціалістами, зараз признаються цілком надійними. Але як проходить перемикання із зовнішнього світу на внутрішній - невідомо; це покажуть тільки майбутні дослідження.
