 " І по латині, як Пілат, говорить..."- сумно подумав Іван. Тут одне слово змусило його здригнутися, і це було слово "шизофренія"-на жаль, уже вчора вимовлене проклятим іноземцем на Патріарших ставках, а сьогодні повторене тут професором Стравінським.

"І знав це ж!"- тривожно подумав Іван.

Головний, мабуть, поставив собі за правило погоджуватися з усім і радіти всьому, що б не говорили йому навколишні, і виражати це словами «Чудово, чудово ...».

- Чудово!- сказав Стравінський, повертаючи комусь листа,і звернувся до Івана:- Ви-поет?

-Поет,-похмуро відповів Іван і вперше раптом відчув якусь незрозумілу відразу до поезії, і щойно згадавши свої власні вірші, які здалися чомусь неприємними.

Морщачи обличчя, він, у свою чергу, спитав у Стравінського:
-Ви-професор?

На це Стравінський попереджувально-ввічливо нахилив голову.

-І ви-тут головний?-продовжував Іван.
