Маргарита промовчала, потім відповіла:

- Зрозуміло. Ця річ із чистого золота, відчувається через вагу. Що ж, я чудово розумію, що мене підкуплюють і тягнуть в якусь темну історію, за яку я дорого заплачу.

- І як це розуміти, - практично зашипів Азазелло, - ви знову?

- Ні, стривайте!

- Поверніть помаду назад.

Маргарита дужче стискала в руці коробку і продовжувала:

- Ні, стривайте... Я знаю, на що йду. Але йду на все через нього, тому що ні на що в світі більше немає надії. Але я хочу Вам сказати, що, якщо Ви мене втратите, Вам буде соромно! Так, соромно!
Я вмираю через любов! - і, вдаривши себе у груди, Маргарита подивилася на сонце.

- Поверніть назад, - агресивно зашипів Азазелло, - поверніть назад, до біса це все. Нехай відправляють Бегемота.
