Єгер запитав "Чого стоїш така сумна?", "О, мій любий", пролунала відповідь,"там навпроти знаходиться Гранатенберг,де можна знайти найкоштовніші дорогоцінні камені.Через це я маю настільки велике бажання,що коли я думаю про них,то враз стаю сумною;та хто б міг їх принести!Лише птахи,що літають,можуть туди завітати,але аж ніяк не людина." "Тобі нема чого далі жалітися",сказав єгер, "скоро позбавлю твоє серце від печалі." Для того,щоб опинитися по той бік Гранатенбергу,він сховав її під пальто та загадав бажання,і у мить вони обидва сиділи на горі. Там мерехтіли з усіх сторін коштовні камені,що було одним задоволенням це спостерігати,і вони забрали найкрасивіші та найдорожчі екземпляри із собою. Але тепер стара за допомогою свого чаклунства подіяла на очі єгеря,що ті враз стали отяжілими. Він мовив до дівиці "ми хочемо присісти та трохи відпочити,я настільки виснажений,що не можу більше звестися на ноги.Вони там розмістилися, і він заснув,поклавши свою голову їй на коліна.
