Тут прокуратор встав зі свого крісла, сжав голову руками і, на жовтуватому його поголеному обличчі з'явився жах. Але він в той же самий час його подавив його своїм зусиллям та опустився у крісло.
Арештант в той самий час продовжував свою розмову, але секретар нічого більше не записував, а тільки витягнувши шию, як гусак, намагався не сказати жодного слова.
_Нарешті все скінчилось,-казав арестований, доброзичливо споглядаючи на Пілата,- і я надзвичайно цьому радий. Я радив би тобі, ігемоне, залишити на деякий час дворець та погуляти де-небудь у поруч,ну, хоча б у садах на Елеонькій горі.  Гроза почнеться,- арештант повернувся, примружив очі на сонці,- пізніше, ближче до вечора. Мені пришли у голову деякі думки, які б могли, гадаю, здатися тобі цікавими, я з задоволенням поділився ними з тобою, тим більше, ти справляєш враження дуже розумної людини.
