Через півроку йому вже 22. Живе з мамою. Не має свого заробітку та ще не мав тривалих відносин.
Через останній пункт не сильно задумується (будьмо чесними хоче, просто не ставить в перший пріоритет) , на досвіді запевнилась, що спочатку потрібно інвестувати в себе як особистість, а потім йти у відносини. Але попередні два з дня в день все більше його пригнічують, ну і в певній мірі(гарна новина) мотивують щось думати, шукати.
Хто він?, чого хоче? і з чого почне свій шлях. Cамому аж цікаво)
Гарна новина номер два шлях його становлення вже почався і ще одне - він приблизно знає до чого прагне. Коротше кажучи має цілі на цей рік та трішки далі. Тут прям фух. Усвідомлення проблеми і приблизне розуміння бажаного результату це вже щось. Щось конкретне.
Це знаєте, як два береги між прірвою. Берег на якому ти зараз, з іншої сторони твоя бажана реальність. І от завдання - перебратись, побудувати свій шлях, міст. Сам не справишся, потрібні люди, знання, гроші та твоє бажання діяти. Поки крапка... але спойлер - до кожного потрібного ресурсу в додачу в нього вагончик страхів та негативних переконань.. на кшталт - а що подумає однокласник Коля, з яким вже чотири роки не спілкується і навіть не знає де він і що з ним. Або - а вдруг хтось скаже, що його план це туфта і взагалі хтось негативно віднесеться до його бажань. З боку здається все просто- твоє життя - твій вибір - твої бажання. А йому не просто, для нього це виклик..
