Декілька секунд тривало мовчання. «Він вивчає мене»,- подумала Маргарита і силою волі постаралась стримати тремтіння в ногах.

Нарешті Воланд заговорив, усміхнувшись, від чого його іскристе око ніби блиснуло:

— Вітаю вас, королево, і прошу мені вибачити за мій домашній наряд.

Голос Воланда був низький, що на деяких словах давав відтяжку в хрип.

Воланд взяв з ліжка довгу шпагу, нахилившись, порухав нею під
ліжком і сказав:

— Вилізай! Партія відміняється. Прибув гість.

— Ні в якому разі, — тривожно свистів суфлерски над вухом  Маргарита Коров‘їв.

— Ні в якому разі... — почала Маргарита.

— Мессир.. — дихнув Коров‘їв вухо.

— Ні в якому разі, месир, — впоравшись з собою, тихіше,  але ясно відповіла Маргарита і, усміхнувшись, добавила: — Я благаю вас не переривати партії.  Я думаю, що шахматні  журнали заплатили б немалі  гроші, якщо б мали можливість її надрукувати.
